Кафедра утворилася згідно з наказом ректора університету № 66-К/В від 17 квітня 2001 року внаслідок реорганізації тодішньої кафедри історії України, якою завідував професор, кандидат історичних наук І.В. Кічий. 3 червня 2001 року завідувачем кафедри є професор, доктор історичних наук В.К. Баран.

 У даний час штат кафедри складають 10 осіб – професор, доктор історичних наук В.К. Баран; професори, кандидати історичних наук М.М. Кучерепа, М.Д. Півницький; доценти, кандидати історичних наук О.Н. Гаврилюк, В.О. Кудь, О.Ю. Ленартович, І.С. Пхиденко. А.Г. Шваб; старший викладач Л.А. Понєдєльник, старший лаборант Р.П.Левчук.

Викладачі кафедри забезпечують читання нормативних і спеціальних курсів для студентів історичного факультету, а також нормативного курсу “Історія України” для студентів неісторичних спеціальностей.

Колектив кафедри проводить плідну науково-дослідну роботу. Провідними напрямками наукових пошуків викладачів кафедри є актуальні питання історії України ХХ – початку ХХІ ст.: політичні проблеми національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., культурно-освітній розвиток українських земель у зазначений період, історія Західної України, насамперед Волині, у 1921–1939 рр., воєнні події та український національно-визвольний рух у роки Другої світової війни, політична історія та релігійно-церковне життя в Україні другої половини 1940-х рр. – початку ХХІ ст., охорона національної культурної спадщини.

Викладачі кафедри беруть участь у традиційних вузівських “Днях науки”, виступають з доповідями і повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях, “круглих столах” та іншого роду наукових заходах. Зокрема, науковці кафедри були активними учасниками міжнародного семінару “Україна–Польща: важкі питання”, конгресів Міжнародної асоціації україністів та інших поважних зібрань істориків.

Кафедра через університетську аспірантуру здійснює підготовку науково-педагогічних кадрів. Так, за останні роки під керівництвом професора, доктора історичних наук В.К. Барана та професора, кандидата історичних наук М.М. Кучерепи кандидатські дисертації захистили А.О. Корнейко, В.Т. Борщевич, М.Б. Філіпович, М.Г. Тиский, Я.М. Мартинюк, В.І. Милусь, Т.М. Вісина, М.Г. Тиский, А.А. Моренчук та інші аспіранти та пошукувачі.

Здійснюється  керівництво науково-дослідною роботою студентів, а також школярів (через секцію історії Волинського відділення Малої академії наук України, якою керує доцент О.Н. Гаврилюк). Призерами і переможцями всеукраїнських та загальноуніверситетських конкурсів студентських наукових робіт під керівництвом кандидата історичних наук, доцента О.Н. Гаврилюка стали А. Молошик, Л. Шуст, О. Разиграєв та інші студенти факультету, які проходили або проходять спеціалізацію на кафедрі.

Більшість викладачів кафедри брали участь у держбюджетній темі “Західне Полісся: історія та культура”, підсумком виконання якої має стати видання колективної монографії, що висвітлюватиме питання суспільно-політичного, соціально-економічного та духовного розвитку регіону від найдавніших часів до сьогодення.

За час функціонування кафедри її викладачами опубліковано близько 150 статей у вітчизняних та зарубіжних наукових збірниках та часописах. Науковці кафедри є авторами низки індивідуальних та колективних монографій. Так, доктор історичних наук, професор В.К. Баран є автором книг “Україна: новітня історія (1945–1991 рр.)”, виданої Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України у Львові 2003 року, “Історія України 1945–1953 рр.” (Львів, 2005),  що стали продовженням праць дослідника 1990-х рр. Професор В.К. Баран брав участь у підготовці багатьох колективних монографій, посібника “Історія  України” (Львів, перевидання 2000 та 2003 років).

Кандидат історичних наук, професор М.М. Кучерепа є автором навчального посібника “Волинь: 1939–1941 рр.” (Луцьк, 2005), співавтором і відповідальним редактором низки томів матеріалів українсько-польського семінару “Україна-Польща: важкі питання”, що відновив роботу на початку ХХІ ст. і координатором якого виступає М.М. Кучерепа.

Результативна навчальна і науково-дослідницька робота викладачів кафедри відзначена званням “Відмінник освіти України” (професор В.К. Баран, доцент О.Н. Гаврилюк), Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти, ректорату університету.

 

1) Історія культури Волині;

2) Західне Полісся: історія та культура;

3) Суспільно-політична історія України ХХ – початку ХХІ ст.;

4) Документація жертв міжнаціонального польсько-українського конфлікту в 40-х роках ХХ ст.

 

Баран В.К.                  – Новітня історія України;

Кучерепа М.М.          –  Історія Волині 20–40-х років ХХ ст.;

                                 –  Реабілітовані історією. Волинська область;

Півницький М.Д.      –  Українське село у ХХ ст.: селянство, партії, влада;

Гаврилюк О.Н.        – Церковно-релігійне життя в Україні у другій половині ХХ ст.;         

Кудь В.О.                  – Україна у другій половині ХХ ст.;

Ленартович О.Ю.     – Національно-визвольний рух в Україні у ХХ ст.;

Понєдєльник Л.А.    – Культурне життя Волині у міжвоєнний період (1921–

                                      1939 рр.);                                                 

Пхиденко І.С.           – Розвиток освіти в Україні у другій половині ХХ ст.;

Шваб А.Г.                 – Міграційні процеси в Україні.

Тема наукової школи: Новітня історія України.

 

Керівник наукової школи: Баран Володимир Кіндратович.

 

Анотація теми: Наукова школа пов’язана з розробкою проблем історії України ХХ – початку ХХІ століть, зокрема питань а) суспільно-політичного, соціально-економічного, національно-культурного, церковно-релігійного життя України, насамперед другої половини ХХ століття; б) політичного, господарського і духовного життя Волині та Західного Полісся новітнього часу; в) утвердження незалежної Української держави та суспільних трансформацій на межі ХХ–ХХІ століть.

Доробок наукової школи: За останні роки опубліковано низку наукових праць, присвячених новітній історії України, в тому числі: керівником наукової школи – 5 індивідуальних монографій, кілька розділів у колективних монографіях, кілька збірників документів і матеріалів, ряд наукових статей; представниками цієї школи: 4 індивідуальні монографії, близько чотирьох десятків наукових статей. Підготовлено до друку та опубліковано сім випусків “Збірника навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету імені Лесі Українки” (випуски 7–13, 2002–2007 рр.). Підготовлено до друку текстовий та ілюстративний матеріал колективної праці “Західне Полісся: історія та культура”. Успішно захищено ряд дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук: Корнейко А.О., Борщевичем В.Т., Філіпович М.Б., Тиским М.Г., Моренчуком А.А.

Провідні вчені – представники школи: Керівник школи: Баран Володимир Кіндратович, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри новітньої історії України ВДУ імені Лесі Українки, відмінник освіти України. Напрям наукових досліджень – новітня історія України. Автор 5 індивідуальних монографій, понад 50 наукових статей, співавтор навчального посібника “Історія України /Керівник авт. колект. Ю. Зайцев (Львів, 1996, 1998, 2002), багатьох колективних монографій, співукладач збірників документів і матеріалів “Літопис нескореної України” (книга 1, Львів, 1993), “Культурне життя в Україні. Західні землі” (том І, К., 1995). Співукладач книги “Петро Шелест: “Справжній суд історії ще попереду”: спогади, щоденники, документи, матеріали” (К., 2003) та ін. Бібліографія основних публікацій: Україна після Сталіна: Нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992. – 124 с.; Україна в 1950–1960–х рр.: еволюція тоталітарної системи. – Львів, 1996. – 448 с.; Україна в умовах системної кризи (1946–1980-і рр. (тринадцятий том 15–томного видання “Україна крізь віки”, у співавторстві з В.Даниленком). – К., 1999. – 304 с.; Україна: новітня історія (1945–1991 рр.). – Львів, 2003. – 670 с.; Історія України 1945–1953 рр. – Львів, 2005. – 184 с.

Наукове керівництво захищеними дисертаційними роботами: Корнейко А.О., Борщевич В.Т., Філіпович М.Б., Тиский М.Г., Моренчук А.А.

 

Тиский Михайло Григорович, кандидат історичних наук, доцент кафедри політичних інститутів і процесів.

Напрям наукових досліджень – новітня історія України.

Кількість публікацій – дві книги, п’ять статей у фахових журналах та наукових збірниках:

1. Весна тривог і націй. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 1999.–166 с.

2. Історія виникнення народного руху України на Волині. – Луцьк: Ініціал, 2001. – 255 с.

3. Зародження та діяльність Народного Руху на Волині (1989–1990) //Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – Інститут історії України НАН України. – К., 2004. – Вип. ІІ. – С.461–471.

4. Волинська регіональна організація НРУ у боротьбі за незалежність України //Пам’ять століть. – 2003.– № 2. – С.138–143.

Тема кандидатської дисертації: „Народний рух України: Волинська регіональна організація на зламі 80–90–х років”. Захист відбувся 8 лютого 2005 р. в Інституті українознавства ім. Івана Крип’якевича та Інституті народознавства НАН України.

Філіпович Мирослава Богданівна, кандидат історичних наук, в.о.доцента кафедри політичних інститутів та процесів, зав. відділом аспірантури, докторантури та наукових стажувань Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

Напрям наукових досліджень: історія культури Волині 20–30–х років ХХ століття.

Кількість публікацій – 20, з них 1 методичний посібник, 1 монографія:

1. Українсько-польські відносини на прикладі діяльності Луцької повітової “Просвіти” в 20–30–х роках ХХ ст. // Україна у ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. – К., 2001 – С.168–177.

2. Політико-правове становище українців Волині у 1918–1939 рр.// Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття / Шості читання В.Липинського. – Луцьк, 2003. – С.79–81.

3. Національний склад населення Волині у 20–30–х роках ХХ ст. як фактор україно-польських конфліктів // Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ століття / ІІ Міжнародна науково-практична конференція пам’яті В.Липинського. – Луцьк, 2004. – С.39–42.

Кандидатська дисертація захищена 2 липня 2002 р. в Інституті українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України (м. Львів) на тему „Луцька „Просвіта” (1918–1935 рр.)”.

Моренчук Андрій Анатолійович, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри країнознавства і міжнародних відносин факультету міжнародних відносин.

Напрямки наукових досліджень: історія, релігієзнавство, міжнародні відносини.

Кількість публікацій: 21.

1. Причини згортання хрущовської антицерковної кампанії // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. – 2005. – № 6. – С.65–69.

2. Хрущовська лібералізація церковно-релігійного життя в Україні //Сторінки історії. Збірник наукових праць / Відп. ред. Н.Ф. Гнатюк. – К.: ІВЦ “Політехніка”, 2004. – Вип. 19. – С.136–142.

3. Церква ЄХБ в умовах хрущовської антицерковної кампанії // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип. 163–164. Філософія. – С.124–127.

4. Ліквідація українських монастирів під час хрущовської антицерковної кампанії // Науковий вісник ВДУ. – Луцьк: Вежа, 2001. – № 10. – С.56–61.

Тема кандидатської дисертації: „Релігійні процеси в Україні у 1953–1964 рр. (на матеріалах західних областей)”.

Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство (історичні науки).

Захист відбувся 26 квітня 2006 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 48.125.01 в Національному університеті “Острозька академія”.

Електронна адреса: anmore@rambler.ru

Баран Володимир Кіндратович народився 24 січня 1956 року в с. Стара Вижва Старовижівського району Волинської області. У 1973 році закінчив Луцьку середню школу № 1. У 1973–1977 рр. навчався на історичному факультету Луцького державного педінституту ім. Лесі Українки. У 1984 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену політичній активності робітничого класу УРСР в 1966–1975 рр. (на матеріалах західних областей) – у Львівському державному університеті імені Івана Франка. У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему “Україна 1950–1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи” – в Інституті українознавства імені І. Крип’якевича НАН України.

Сфера наукових інтересів: дослідник нової історії України.

Найважливіші публікації: Автор монографій “Україна після Сталіна: Нарис історії України 1953–1985 рр.” (Львів, 1992), “Україна 1950-х–1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи” (Львів, 1996), “Україна в умовах системної кризи (1946–1980-і рр..)” (тринадцятий том 15–томного видання “Україна крізь віки”, у співавторстві з В.М.Даниленком), “Україна: новітня історія (1945–1991 рр.)” (Львів, 2003), “Історія України 1945–1953 рр.” (Львів, 2005). Співавтор багатьох колективних монографій, в тому числі “Історія Львова”, “Політична історія України. ХХ століття” (том 6), “Україна: політична історія. ХХ – початок ХХІ століття” та ін.

 

Півницький Микола Дементійович народився 15 січня 1945 року в селі Буцинь Старовижівського району Волинської області в селянській родині. В ті дні його батько, Півницький Дементій Григорович, воював у складі військ 1-го Білоруського фронту і разом із своїми військовими побратимами захоплював та утримував плацдарми на р. Одер, а мама, Півницька Ганна Іванівна, із старшою донькою Галиною мешкали у тітки, оскільки гітлерівці спалили їхню хату, в якій згоріла й бабуся по батькові. Лише через три роки по війні батьки спромоглися побудувати власну хату, в якій пройшли дитячі і юнацькі роки Миколи.

В 1951 році він пішов у перший клас Буцинської семирічної школи. В 1958 році, здобувши семирічну освіту, він продовжив навчання в Сераховицький середній школі, яку й закінчив у 1961 році.

Трудову діяльність розпочав у рідному селі в колгоспі „Перемога" ще в 1958 році. Тут же працював і після закінчення середньої школи, потім — робітником на цегельному заводі, що тоді був у їхньому селі. З грудня 1961 року працював вчителем у Старовижівській середній школі, а в 1962-1963 рр. – вчителем Старогутівської восьмирічної школи, що в Старовижівському районі.

В 1963 році став студентом історичного відділення на історико-філологічному факультеті Луцького педінституту імені Лесі Українки. То був перший набір на історичне відділення.

В 1964–1967 роках служив у Радянській Армії, тому історичний факультет педінституту закінчив лише в 1970 році і тут залишився працювати. Три роки очолював інститутську комсомольську організацію на правах райкому, тоді ж на посаді асистента кафедри історії КПРС та наукового комунізму розпочав і викладацьку роботу.

В 1976 році заочно закінчив аспірантуру при Київському держуніверситеті імені Т.Г. Шевченка, там же захистив кандидатську дисертацію. Потому працював заступником декана філологічного факультету, завідуючим кафедрою історії КПРС та наукового комунізму, деканом факультету соціальних дисциплін Луцького педінституту імені Лесі Українки, а після його реорганізації в університет - деканом факультету соціології та психології і завідуючим кафедрою історії та теорії культури у Волинському держуніверситеті імені Лесі Українки, (в грудні 1996 року перейшов на кафедру історії України історичного факультету. Тепер — професор кафедри новітньої історії України і керівник редакційно-видавничої робочої групи „Зводу пам’яток історії та культури України: Волинська область”.

Основні напрями наукових досліджень: історія України, історія українського селянства, політологія (село, партії, влада), проблеми трансформації та модернізації суспільства, соціальної політики, історії Волині та її культури.

Член Президії і Вищої ради Селянської партії України, очолює Волинську обласну організацію СелПУ.

Одружений. Має двох дочок, двох зятів, двох внучок і двох внуків. Любить живопис, народну пісню, свій рідний край — Полісся.       

Найважливіші публікації: має близько 100 наукових праць, серед них: „Книга пам’яті України: Волинська області”. У 3 т. – Львів: Каменяр, 1995; „Особа і суспільство. Підручник для учнів 10 класу”. – К., 1997; «Політика і мораль у «консерватизмі»»» В. Липинського // В’ячеслав Липинський – ідеолог українського державотворення. Збірник наукових праць. – Луцьк, 2002. – 03, др. арк. «Взаємозв’язок політики й економіки в контексті політичних процесів в Україні кінця ХХ століття» // Минуле і сучасне в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. Збірник наукових праць. Ч.1. – Луцьк, Настир’я, 2003. – 0,5 др. арк. „Соціально-політичні й правові аспекти аграрної реформи в Україні (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)” // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції. Збірник наукових праць. Ч.1. – Луцьк, 2003; „Молодь і культура” // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Випуск 3. – Луцьк, 2004. «Історична пам’ять і проблеми збереження пам’яток історії та культури» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Любомльський район в історії Волині. Наук. зб. Матеріали науково-практичної конференції, Луцьк, 2007. – 0,6 др. арк.

 

Кучерепа Микола Михайлович народився 1953 року в м. Луцьку. Закінчив історичний факультет Львівського університету ім. І. Франка. Працював на вчительській і профспілковій роботі, навчався у заочній аспірантурі Львівського університету. Протягом 1983–1984 рр. перебував у стаціонарній аспірантурі цього ж закладу. У 1984–1991 рр. – асистент, 1991 – 1993 рр. – старший викладач Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. Із 1993 р. – доцент, 2003 р. – професор, з 2005 р. проректор з міжнародних зв’язків Волинського державного університету імені Лесі Українки, з вересня 2007 р. – професор кафедри новітньої історії України університету. У 1991 р. захистив кандидатську дисертацію у Львівському університеті. Перебував на стажуванні у Київському і Львівському національному університетах, Інституті історії Польської академії наук (Варшава), Інституті політичних досліджень ПАН (Варшава).

В університеті читає нормативні курси „Історія України”, “Політична історія України”, “Сучасні історичні школи в Україні”, а також спеціальні  курси „Історія українсько-польських відносин у XX столітті”, „Історія політичних партій і рухів в Україні у XX столітті”.

Неодноразово призначався головою Державної екзаменаційної комісії на історичному факультеті ВНУ ім. Лесі Українки.

Сфера наукових зацікавлень - історія українсько-польських відносин у XX ст. Організував низку міжнародних конференцій, дванадцять міжнародних наукових семінарів „Українсько-польські відносини в роки Другої світової війни”, участь в яких брали відомі вчені з України, Польщі, США, Німеччини, Канади, Франції. Керівник редакційно-видавничої групи “Науковий центр історичних студій Волині, відповідальний редактор наукового збірника „Україна – Польща:  важкі питання”.

Створив власну історичну школу, підготувавши п’ятьох кандидатів наук. Бере участь в роботі спеціалізованих вчених рад.

Брав участь у роботі групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині у  1943–1944 рр. при Раді національної безпеки і оборони України.

Автор майже 150 наукових публікацій – монографій, навчальних посібників, статей, методичних розробок, опублікованих у вітчизняних і зарубіжних виданнях.

Найважливіші публікації: Кучерепа М.М., Давидюк Р.П. Волинське українське об’єднання (1931–1939 рр.): Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2001- 420 с. / 300 с., іл.; Україна-Польща: важкі питання. Відповідальний редактор М. М. Кучерепа.- Варшава, Луцьк: TYRSA, Терен, 1998–2004 рр. – 5 томів. – Том 1-2. – 245 с.; Том 3. – 267 с.; Том 4. – 348 с.; Том 9. – 496 с.; Кучерепа М.М. Історія Волині: 1939–1941 рр.: Навчальний посібник. – Луцьк: ВАТ „Волинська обласна друкарня”, 2006. – 568 с. (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, лист № 14/18 - Г - 60 від 18 травня 2006 р.); Kuczerepa M. Z historii ukraińsko-polskiego porozumienia na Wołyniu // Ukraina - Polska: Kultura. Wartości. Zmagania duchowe.- Koszalin, 1999.-S.253-274; Kuczerepa M. Stosunki ukraińsko-polskie w II Rzeczypospolitej we wspуłczesnej historiografii ukraińskiej // Historycy polscy i ukraińscy wobec problemуw XX wieku / Pod red. P. Kosiewskiego i G. Motyki.- Krakуw: Universitas, 2000.- S. 146-165; Kucherepa M. The Nationality Policy of Poland towards Ukrainians before WWn // The Lemko Region, 1939-1947. War, Occupation and Deportation.-Crakow  – New Haven, 2002.– P. 39–49.

 

Шваб Анатолій Георгійович народився 21 жовтня 1967 року с.м.т. Лугини Житомирської області в родині вчителів. Після закінчення Кремнянської середньої школи цього ж району у 1984 році вступив на історичний факультет Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, який з відзнакою закінчив у 1991 році. Під час навчання з 1986 по 1988 призивався на військову службу. Після закінчення навчання був прийнятий на посаду асистента кафедри історії України, а у 1992 році переведений на посаду старшого викладача цієї ж кафедри. У 1992–1995 роках навчався  в аспірантурі Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки, після закінчення якої у червні 1996 року захистив кандидатську дисертацію на тему: „Еміграція з Волині 1921–1939 років” у Чернівецькому державному університеті імені Юрія Федьковича. Після закінчення аспірантури з 1995 року продовжив працювати на посаді старшого викладача кафедри історії України,  з 1997 року обраний на посаду доцента. Із 2000 по 2005 рік виконував обов’язки заступника декана, а у вересні 2005 обраний на посаду декана історичного факультету.

У межах навчальної роботи забезпечує навчальні курси: Новітня історія України, Історія Української еміграції, Україна в світовому інтеграційному процесі.

Коло наукових інтересів: охоплюють проблематику пов’язану із дослідженням еміграційних процесів, історії Української революції 1917–1921 років, історії Волині 1920–1930 років.

Основні наукові публікації: Передумови еміграції з Волині 1920-х – 1930-х рр. Питання історії нового та новітнього часу: Збірник наукових статей. – Чернівці, 1995. – Вип. 4. – Ч. 1. – С. 57–65; Динаміка еміграційного руху з Волині в міжвоєнний період. Питання історії нового та новітнього часу. (Збірник наукових статей). – Чернівці, 1996. – Вип. 4. – Ч. 1. – С. 75–83; Вплив соціально-економічного розвитку на характер зайнятості населення Волині в міжвоєнний період. //Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк, 1998. – Вип. 3. – С.100–108; Етнодемографічні процеси на Волині 1920–1930-х рр. в світлі національної політики Другої Речі Посполитої //Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. – 1999. – № 5. – С. 86–91; Еміграція з Волині в контексті національної політики урядових кіл Другої Речі Посполитої //Матеріали міжнародної наукової конференції „Українсько-польські  відносини:  державність Посполитій: вплив, наслідки.   Волинь   у   новітній   історії,  суспільство,  культура”. – Тернопіль, 1999: – С. 47–54; Соціальна структура міжвоєнної еміграції з Волині. Питання історії нового та новітнього часу. – Чернівці, 2000. Вип. 7. – С. 279–289; Зовнішньополітична діяльність польської влади щодо врегулювання питань еміграції в 1920–1930-х рр. //Науковий вісник ВДУ ім.   Лесі Українки. –2000. – №3. – С.147–151; Національний склад переселенців з Волині в контексті еміграційної політики Другої Речі Посполитої. Українська історична наука та порозі XXI століття. – Чернівці, 2001. – Т. 21. – С.215–221; Формування державно-адміністративного еміграційного апарату в Другій Речі Посполитій // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2001. – № 5. – С. 197–199.

 

Гаврилюк Олександр Никифорович народився 25 липня 1955 року у с. Овадно Володимир-Волинського району Волинської області. У 1977 році закінчив історичний факультет Львівського державного (тепер національного) університету імені Івана Франка.

25 жовтня 1996 року у спеціалізованій вченій раді при Чернівецькому державному (тепер національному) університеті імені Ю. Федьковича захистив дисертацію “Радянізація економічного і духовного життя західноукраїнського села другої половини 1940-х–1950-х років (на прикладі Волинської, Рівненської та Львівської областей).

 Сфера наукових зацікавлень: економіка, культурне та духовне життя України новітньої доби, вивчення та охорона культурної спадщини західноукраїнських земель у першій половині ХХ ст.

Найважливіші публікації із загалом майже 50 статей:  Допомога населення Західної України жертвам голодомору 1946–1947 років // Голод 1946–1947 років в Україні: причини  і наслідки: Міжнародна наукова конференція, Київ, 27 травня 1997 р. (Редкол.: С. Кульчицький (відп. ред.) та ін.). – Київ–Нью–Йорк: Вид-во М.П.Коць. 1998. – С. 176–183; Політика радянізації в західному регіоні України наприкінці Другої світової війни // Міжнародний Науковий Конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ століття”. Чернівці, 16–18 травня 2000 р.: Доповіді та повідомлення. У 4-х т. – Чернівці: Рута, 2001. – Т. 2. – С. 109–114; Diałog ukraińsko-polski lat 90 odnośnie do przelamywania stereotypуw narodowościowych. Sukcesy i niezrealizowane możliwości // Stereotypy narodowościowe na pograniczu. Materiały z między narodowoj konferencji naukowej odbytej 16–17 października 2000 r. W Rzeszowie/ Pod red. Wł. Bonusiaka. – Rzeszуw: Wyd-wo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2002. – C. 63–71. Budowle obronue Łucka w publikacjach ukrainskich i rosyjskich historykow oraz historykow sztuki pierwszej połowy XX w. //Zamojsko–wołynskie zeszyty muzealne. – T. ІІ. –  Zamośc:  Muzeum Zamojskie w Zamosciu,  2000. – S. 203–210; Польські збірки пам’яток культури у Львові міжвоєнного періоду // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип. 3. – Луцьк, 2004. – С. 306–308. Законодавче забезпечення охорони культурної спадщини у ІІ Речі Посполитій (на прикладі пам’яток українського сакрального мистецтва) // “Актуальні питання реформування правової системи України”. Збірник наукових статей за матеріалами ІІ міжвузівської науково–практичної конференції, 27–28 травня 2005 р., м. Луцьк. Ч. І. – Луцьк: Друк. ПП Іванюк В.П., 2005. –  С. 3–6. Історичне краєзнавство і пам’яткознавство Західної Волині 1920-х – 1930-х років у висвітленні української історіографії // Південний архів. Історичні науки. Вип. ХХІІ. – Херсон, ХДУ, 2006. – С. 163–169. Життєпис ікони Хомської Богоматері у наукових стадіях сучасних українських та польських дослідників // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Історичні науки. – 2007. – №1. – С. 122–127. Пам’ятко-охоронна діяльність Ю. Буткевича на Західній Волині на Люблінщині у міжвоєнний період // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичний факультет (ВДУ імені Лесі Українки). – Вип. 13. – Луцьк, Вежа, 2007. – С. 94–100.

 

Пхиденко Ігор Станіславович, кандидат історичних наук, доцент кафедри новітньої історії України.

Народився в 1959 році у м. Коростень Житомирської області. В 1980 р. закінчив з відзнакою історичний факультет Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. Навчався у аспірантурі в Київському педагогічному інституті іноземних мов. У 2001 р. захистив у Спеціалізованій вченій раді Інституту філософії НАН України кандидатську дисертацію на тему “Світоглядна політика в освітянсько-виховному процесі України 70-х – першої половини 80-х рр. ХХ століття (релігієзнавчий аспект)”. З 1982 р. працюю у ВДУ імені Лесі Українки.

Сфера наукових інтересів охоплює проблеми новітньої історії України періоду 70-х–80-х років ХХ століття, зокрема релігієзнавчі аспекти світоглядної політики в освіті.

Автор більше 40 наукових публікацій, зокрема: “Школа і світоглядне виховання” //Людина і світ. – 1989. – № 4; “Світоглядна політика в освітянсько–виховному процесі України 70-х – першій половині 80-х рр. ХХ століття (релігієзнавчий аспект)” //Українське релігієзнавство. - № 16. – К. 2000; “Взаємодія релігії, школи та держави в 70-х–80-х рр. ХХ ст.” //Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ. – Луцьк, 2000 та ін.

Ленартович Олег Юрійович народився 30 квітня 1970 р. у м. Ковель Волинської області. У 1993 р. закінчив Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки. З 15 серпня по 14 жовтня 1993 р. працював на посаді асистента кафедри історії України Волинського державного університету імені Лесі Українки. В період з 15 жовтня 1993 р. по 16 жовтня 1996 р. навчався в аспірантурі при Волинському державному університеті ім.. Лесі Українки, після чого успішно захистив кандидатську дисертацію на тему “Селянство Західної України в національно-визвольному русі 1944–1950 рр.” у спеціалізованій вченій раді Львівського Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України. Після захисту працював на посаді старшого викладача, а з 1999 р. – доцента кафедри історії України. З І  липня 2001 р. переведений на посаду доцента кафедри новітньої історії України Волинського державного університету ім. Лесі Українки.

Сфера наукових зацікавлень: український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни.

Найважливіші праці: “Селянство Західної України в національно-визвольній боротьбі 1944–1950 рр.”. – Луцьк, 1996. – 154 С. JSBN 5–7763–2126–3; “Національно–визвольний рух на Волині в роки Другої світової війни” //Збірник наукових та публіцистичних статей. – Луцьк, 2004. – 53–72С; “Антифашистський рух на території України в роки Другої світової війни. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Національні рухи опору у Східній Європі кінця 1930-х – середини 1950-х років”. 12–13 травня 2005.– Київ, 2005. – 41–53 С. 

 

Понедєльник Лариса Анатоліївна – народилась 1 січня 1961 року в с. Мирне Горохівського району Волинської області. У 1984 році закінчила історичний факультет Луцького педінституту імені Лесі Українки. А в 1994 році – факультет післядипломної освіти за спеціальністю “Практичний психолог” Волинського державного університету ім. Лесі Українки. 2000 р. – аспірантура при ВДУ імені Лесі Українки, спеціальність “Історія України”.

Сфера наукових зацікавлень: дослідження історії Волинського краю. Робота над дисертацією на здобуття вченого звання кандидата історичних наук за темою “Українське культурне життя у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.).

Найважливіші праці: Декоративно-ужиткове мистецтво Волинського воєводства (на матеріалах ДАВО і ВКМ). – К. В-во “Студії з архівної справи та документознавства”. – К., 2000. – Т. 10. – С. 39–42; Організація музейної справи у Волинському воєводстві (1921–1939 рр.) //Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Випуск 5. – Луцьк, 2000. – С. 113–117; Діяльність товариства “Рідна хата“ на терені Холмщини і Підляшшя //Збірник наукових статей і матеріалів Міжнародної наукової конференції “Українці Холмщини і Підляшшя: історична доля, духовна і матеріальна культура впродовж віків”. – Луцьк. – Вид-во “Вежа”. – 2005; Товариство „Просвіта” і Волинське театральне мистецтво //Матеріали ІХ наукової конференції Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 1998.– С. 229–230; Українські січові Стрільці і культура Волині //Матеріали обласної науково-практичної, історико-краєзнавчої конференції присвяченої 90-ій річниці Брусиловського прориву. – Луцьк–Маневичі. – 21-22 вересня 2006. – С. 17-19.

 

Кудь Вадим Олексійович народився 5 лютого 1927 року в місті Ялта Кримської АРСР. Учасник війни, голова Ради ветеранів Волинського держуніверситету, доцент. В 1944–1945 роках служив у Радянській армії, в 1957–1962 рр. навчався в ЛДПІ, який закінчив з відзнакою і був викладачем на кафедрі історії. Закінчив заочно аспірантуру при Львівському університеті. В 1974 році захистив кандидатську дисертацію на тему “Селянський рух у Волинській губернії в період між двома революціями (1907–1917)”. В 1972–1976 роках – декан історичного факультету Луцького педінституту ім. Лесі Українки. Має понад 90 наукових публікацій.

Сфера наукових інтересів: аграрні відносини в Україні на початку ХХ ст. Історія Волині.

Найважливіші публікації: “Соціально-економічні передумови селянського руху на Волині в 1907–1917 рр. //Український історичний журнал. – 1973. – № 7. “Історія Волині”. – Львів, 1988 (у співавторстві). “Волинь в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. //Книга Пам’яті України. Волинська область”. – Том 1. – Львів: Каменяр, 1995 (вступна частина). “Столипінська аграрна реформа на Волині” //Науковий        вісник ВДУ. Історичні науки. 5, 1999. “Фронтові операції із визволення Волині у 1944 році” //Волинь у Другій світовій війні. – Луцьк, 2004. 

Сірук Наталія Михайлівна, народилася 1975 року на Рівненщині. З 1992 по 1997 роки навчалася на історичному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки.  У 1997 році вступила до аспірантури ВДУ на спеціальність – історія України; в 2008 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Політичний контроль тоталітарної держави за культурно-науковою сферою України (друга половина 40-х – початок 50-х років ХХ ст.)».

З 2000 року працює профконсультантом відділу молодіжної політики та соціальної роботи, а з 2008 року – старшим викладачем кафедри новітньої історії України Волинського національного університету імені Лесі Українки. Одружена.

 

Левчук Раїса Павлівна народилась 23 лютого 1937 року в с. Велика Городниця Млинівського району Рівненської області. 1944–1948 роки закінчила 4 класи Городницької початкової школи. В 1955 році закінчила Острожецьку середню школу Млинівського району Рівненської області.

В 1956 році закінчила курси друкарок при Луцькому Будинку офіцерів. Після закінчення курсів працювала в Волинському обласному відділі народної освіти. В 1960 році перейшла на роботу в Волинську облпрофраду секретарем–друкаркою.

В 1965 році перейшла працювати на посаду завідуючої канцелярії Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки старшим лаборантом кафедри історії СРСР і УРСР, в 1983 році переведена на посаду старшого лаборанта кафедри слов’янських народів, де і працює по даний час на кафедрі новітньої історії України.

1966–1972 роки закінчила Московський державний історико-архівний інститут.